Охранное предприятие Вираж

(22.05.2006р.) 


ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ


Цей Закон визначає правові засади провадження суб’єктами охоронної діяльності всіх форм власності охоронної діяльності та визначає державний контроль у сфері охоронної діяльності.


Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

охоронна діяльність - діяльність суб’єктів охоронної діяльності по охороні фізичних осіб та майна.

суб'єкт охоронної діяльності - юридична особа резидент незалежно від форми власності, що здійснює охоронну діяльність на договірних засадах або внутрішня служба охорони юридичної особи резидента.

об'єкт охоронної діяльності – фізичні особи, крім посадових осіб органів державної влади та громадян, щодо яких заходи захисту життя, здоров'я та майна здійснюються відповідно до окремих законів України, майно фізичних та юридичних осіб, а також постійні та тимчасові заходи громадсько-політичного або іншого характеру.

охорона майна - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем та належних йому об’єктів – будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.

охорона фізичних осіб - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки індивідуально визначеної фізичної особи шляхом відвернення та/або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів протиправного та іншого характеру на стан її життя та здоров’я;

персонал охорони - це працівники, які перебувають у штаті суб'єкта охоронної діяльності на посадах, безпосередньо пов'язаних з організацією та здійсненням охорони, а саме охоронники та охоронці.

охоронники - працівники суб'єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконують функції з охорони майна;

охоронці - працівники суб'єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконують функції з охорони фізичних осіб.

внутрішня служба охорони – це структурний підрозділ юридичної особи резидента, на який згідно наказу її керівника покладено обов’язки з охорони фізичних осіб та майна.


Стаття 2. Законодавство України про охоронну діяльність


1 Законодавство України про охоронну діяльність складається з цього Закону, інших законодавчих та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.


Стаття 3. Сфера дії Закону


1. Цей Закон регулює правові відносини суб’єктів охоронної діяльності і не поширюється на військові формування та правоохоронні органи держави, окрім порядку укладання, виконання, припинення ними договорів на охорону та застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак у зв’язку з виконанням договорів на охорону.


Стаття 4. Вимоги до персоналу охорони та керівників суб’єктів охоронної діяльності


1. До персоналу охорони входять дієздатні фізичні особи, які досягли 18-ти років, за своїми фізичними даними і станом здоров’я здатні виконувати покладені на них функціональні обов’язки та уклали трудовій договір з відповідним суб’єктом охоронної діяльності і, які:

- не перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії;

- не мають непогашену чи не зняту судимість за умисні злочини;

- не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функцій.


Стаття 5. Дозвільний порядок при здійсненні охоронної діяльності


1. Охоронна діяльність здійснюється на підставі ліцензії або дозволу.

2. Охоронна діяльність, що здійснюється на підставі договорів підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, з урахуванням вимог цього Закону.

3. Порядок видачі дозволів на створення внутрішніх служб охорони, умови їх діяльності, порядок контролю за дотриманням цих умов та підстави анулювання дозволу визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

4. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений згідно законодавства на видачу ліцензії на охоронну діяльність, негайно анулює її суб’єкту охоронної діяльності у разі:

- здійснення персоналом охорони дій, пов’язаних із силовими захватами підприємств, установ та організацій;

- знищення або пошкодження персоналом охорони майна на об’єкті, що охороняється;

- пред’явлення керівнику суб’єкта охоронної діяльності або його персоналу охорони звинувачення у скоєнні злочину.


РОЗДІЛ ІІ. ДОГОВІР ОХОРОНИ

Стаття 6. Договір охорони

1. За договором охорони суб’єкт охоронної діяльності зобов’язується забезпечити недоторканість особи чи майна, що охороняються. Власник (володілець) такого майна або особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати суб’єкту охоронної діяльності встановлену плату.

2. Договір охорони укладається в письмовій формі з обов'язковим визначенням в ньому номеру та дати виданої суб'єкту охоронної діяльності ліцензії.

3. Замовник послуг з охорони зобов'язаний надати суб'єкту охоронної діяльності документи, що підтверджують його право власності (володіння) майном, охорона якого складає предмет договору, а також правомірність знаходження майна у визначеному місці охорони.


Стаття 7. Види договорів на охорону


1. До видів договорів на охорону відносяться:

- охорона фізичних осіб охоронцями;

- охорона майна фізичних та юридичних осіб, у тому числі при його транспортуванні, як безпосередньо охоронником, так і за допомогою технічних засобів охоронного призначення;

- охорона грошових коштів та цінних паперів, у тому числі під час їх перевезення;

- забезпечення громадського порядку на об’єктах, визначених замовником, а також у місцях проведення масових заходів.


Стаття 8. Особливі умови при здійсненні охоронної діяльності

1. Договір охорони не може укладатися, а за укладеними договорами зобов'язання суб'єкта охоронної діяльності можуть бути призупинені в односторонньому порядку, в тому числі з негайним припиненням дії укладеного договору охорони, у разі отримання суб'єктом охоронної діяльності офіційних відомостей, що свідчать про його залучення до заходів, що:

- мають ознаки правопорушень проти життя та здоров'я фізичних осіб, громадської безпеки, особистих та майнових прав фізичних і юридичних осіб;

- спрямовані на створення перешкод щодо діяльності органів державної влади та управління, громадських організацій та об’єднань.

У разі виявлення зазначених обставин персонал охорони суб'єкта охоронної діяльності зобов'язаний негайно доповісти своєму безпосередньому керівникові та у подальшому діяти згідно одержаних вказівок керівника. На вимогу замовника послуг з охорони суб'єкт охоронної діяльності повинен надати офіційне пояснення з приводу припинення виконання своїх зобов'язань за договором.

2. Охоронна діяльність відносно центральних та місцевих органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання державного сектора економіки, визначених Кабінетом Міністрів України, а також об’єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснюється суб’єктами охоронної діяльності, створеними на державній формі власності.

3. Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться суб’єктами охоронної діяльності в розмірі 4 відсотків чисельності персоналу охорони, які за своїми фізичними даними та станом здоров’я в змозі виконувати функціональні обов’язки визначені для них керівником суб’єкта охоронної діяльності, що підтверджується медичним висновком.


Стаття 9. Документування правопорушень, виявлених у процесі здійснення охоронної діяльності


1. Про всі факти припинення правопорушення по відношенню до охоронника, охоронця, майна або фізичних осіб, що охороняються, затримання правопорушників, застосування фізичної сили та зброї, що спричинило заподіяння шкоди майну, життю та здоров'ю фізичних осіб, охоронник, охоронець зобов'язані негайно сповістити керівника суб'єкта охоронної діяльності та в усній або письмовій формі проінформувати орган внутрішніх справ.

2. У випадку виявлення ознак злочину охоронник, охоронець зобов'язані до прибуття працівників правоохоронних органів вжити всіх можливих заходів по збереженню слідів злочину, виявленню очевидців і фіксації їхніх установчих даних.

3. Матеріали про правопорушення, що мали місце, і про вжиті заходи повинні зберігатися суб'єктом охоронної діяльності не менш п'яти років.


Стаття 10. Обмеження діяльності суб’єктів охоронної діяльності при виконанні ними охоронних заходів


1. Для організації та під час здійснення охоронної діяльності забороняється:

1) придбавати та використовувати майно, що визначено законодавством для виключного використання державними військовими формуваннями та правоохоронними органами;

2) використовувати ознаки приналежності Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому підрозділів, Служби безпеки України, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних, природоохоронних та контролюючих органів держави, в тому числі на форменому одязі, транспортних засобах, будівлях, у документації, службових посвідченнях тощо;

3) здійснювати охорону майна без наявності у її замовника документів про підтвердження права власності (володіння, користування) на нього та правомірності знаходження майна у визначеному місці охорони;

4) охороняти майно та фізичних осіб, охорону яких покладено на визначених суб’єктів охоронної діяльності на підставі законодавчих актів;

5) перешкоджати представникам правоохоронних та інших органів державної влади й місцевого самоврядування, посадовим особам, а також громадянам, у здійсненні повноважень, наданих законами та іншими нормативно-правовими актами, при пред'явленні ними відповідних документів;

6) розголошувати відомості про вжиття конкретних заходів для організації та здійснення охоронної діяльності, інформацію про господарську діяльність, віднесеної в установленому порядку до комерційної, а також відомості про приватне життя особи, яка охороняється, особисту і сімейну інформацію, які стали відомими в процесі здійснення охоронної діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством.

2. Суб’єктам охоронної діяльності, охоронникам та охоронцям забороняється:

- приховувати факти про злочини, що готуються або здійснені, незалежно від інтересів замовників;

- здійснювати дії, що зазіхають на права, свободи та власність фізичних осіб, а також ставлять під загрозу їх життя і здоров'я, честь, гідність та ділову репутацію;

- здійснювати повноваження посадових осіб правоохоронних органів і інших уповноважених державних органів, видавати себе за представників означених органів;

- використовувати несертифіковані в установленому порядку технічні засоби охоронного призначення, засоби радіозв'язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах, а також інші технічні засоби, що завдають шкоди життю та здоров'ю фізичних осіб, довкіллю;

- використовувати в охоронній діяльності методи та технічні засоби негласного одержання інформації;

- передавати ліцензію, дозвіл на здійснення охоронної діяльності для використання іншими юридичними та фізичними особами.


Розділ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 11. Заходи забезпечення охоронної діяльності


1. Охорона фізичних осіб, а також охорона майна фізичних та юридичних осіб забезпечується комплексом заходів, які складаються з:

- розробки та коректування плану охорони;

- інженерно-технічного укріплення об'єкта охорони;

- здійснення контролю за станом майнової безпеки об'єкта охорони;

- запобігання загроз схоронності майна та особистій безпеці осіб, які охороняються.


Стаття 12. Розробка та коректування плану охорони


1. Розробка та коректування плану охорони передбачає вивчення індивідуальних особливостей об'єкту охорони, умов зберігання майна, службових завдань, побутового режиму та поведінки фізичних осіб тощо, з метою визначення реальних та потенційних загроз безпеці майна та фізичних осіб, розроблення заходів, необхідних для попередження та припинення цих загроз, та подальшого контролю за ефективністю запропонованих заходів із внесенням до їх переліку та обсягу необхідних поправок.

2. Необґрунтоване скорочення замовником обсягу заходів охорони, запропонованих суб'єктом охоронної діяльності, так само як порушення замовником порядку реалізації затвердженого плану охорони, розглядається як підстава покладення на нього відповідальності за заподіяння шкоди майновій або особистій безпеці за умови виконання суб'єктом охоронної діяльності всіх пунктів плану охорони, реалізація яких була можлива в ситуації, що склалася не з його вини.


Стаття 13. Інженерно-технічне укріплення об'єкта охорони

1. Інженерно-технічне укріплення об'єкта охорони, місць постійного або тимчасового зберігання майна та перебування фізичних осіб, які охороняються передбачає проведення будівельних, ремонтних, оздоблювальних робіт з метою мінімізації можливих шляхів проникнення на об'єкт та окремі будівлі, доступу до майна та його несанкціонованого переміщення, наближення до осіб, які охороняються, на небезпечну відстань тощо, в тому числі шляхом створення додаткових захисних рубежів у вигляді парканів, капітальних стін тощо та здійснення інших інженерно-технічних заходів.

2. Обсяги необхідних робіт з інженерно-технічного укріплення об'єкта визначаються суб'єктом охоронної діяльності за погодженням із замовником чи уповноваженим представником замовника послуг з охорони.


Стаття 14. Здійснення контролю за станом майнової безпеки об'єкта охорони

1. Стан майнової безпеки об'єкту охорони контролюється персоналом суб'єкта охоронної діяльності, в тому числі шляхом запровадження стаціонарних постів охорони, мобільних патрулів, використання технічних засобів охоронного призначення, а також службових собак.

2. Організаційно-правові підстави для здійснення цієї групи заходів узагальнюються у вигляді встановленого замовником послуг з охорони пропускного та внутрішньооб'єктного режиму.

3. Кількість, тип, розташування та завдання стаціонарних та мобільних постів охорони, розміщення та характеристики технічних засобів охоронного призначення, а також зони патрулювання з використанням службових собак, визначаються у плані охорони.

4. Технічні засоби охоронного призначення відповідно до їх технічних характеристик і цільового призначення використовуються під час здійснення заходів охорони для виявлення осіб, які проникли (намагалися проникнути) на об'єкти охорони, пересуваються по них або залишають їх, у тому числі за дозволом власника. При цьому для контролю за роботою технічних засобів охоронного призначення, встановлених на об'єктах, можуть застосовуватися системи централізованого спостереження, в тому числі без запровадження постів охорони безпосередньо на об'єкті. Використання технічних засобів під час здійснення охоронної діяльності не повинно порушувати права та свободи фізичних осіб, наносити шкоду їх життю та здоров'ю.


Стаття 15. Запобігання загроз особистій безпеці фізичній особі, яка охороняється

1. Планом охорони повинна бути передбачена кількість охоронців, які забезпечують особисту безпеку кожної фізичної особи, яка охороняється, та графік їх роботи.

2. Загальне завдання, що вирішується охоронцями, полягає у створенні та підтримці безпечних умов життєдіяльності фізичної особи, яка охороняється, із своєчасним вжиттям заходів, що дозволяють уникнути або нейтралізувати потенційні та реальні джерела загрози.

3. В усіх випадках дії охоронців не повинні обмежувати законні права та свободи інших осіб, створювати конфліктні або аварійні ситуації, порушувати громадський порядок та інші законні вимоги, що діють в місцях забезпечення заходів безпеки.


Розділ IV. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕРСОНАЛУ ОХОРОНИ ЙОГО ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА. СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛУ ОХОРОНИ


Стаття 16. Особливості укладання трудового договору з охоронником та охоронцем


1. Особи, що претендують на заняття посад охоронника чи охоронця, при укладенні трудового договору з суб'єктом охоронної діяльності зобов'язані надати поряд з документами, передбаченими трудовим законодавством, також документи, що засвідчують відсутність обмежень, передбачених статтею 4 цього Закону.

2. На посаду охоронця чи охоронника з правом використання вогнепальної зброї приймаються громадяни України, які пройшли службу у Збройних силах України; працювали не менше трьох років у правоохоронних органах або інших воєнізованих формуваннях України та за умови, що їх службові обов'язки передбачали право використання вогнепальної зброї.


Стаття 17. Права охоронника та охоронця


1. Охоронник чи охоронець при виконанні службових обов'язків має право:

- вимагати від осіб припинення протиправних дій, дотримання законності та правопорядку;

- вимагати від службових осіб об'єктів охорони та інших осіб дотримання пропускного і внутрішньооб'єктного режимів, виводити, а при необхідності затримувати, осіб, що намагаються проникнути (проникли) на об'єкт охорони або залишити його з порушенням встановлених правил, в тому числі із застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів у разі опору чи непокори цих осіб;

- при здійсненні пропускного режиму на об'єктах охорони проводити особистий огляд, огляд речей, що знаходяться при фізичній особі, транспортних засобів, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб, внесення (винесення), увіз (вивіз) майна, в'їзд (виїзд) транспортних засобів, та їх відповідності складу матеріальних цінностей, що переміщуються на об'єкти охорони (з об'єктів охорони);

- проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку і звукозапис подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям та документування правопорушень;

- здійснювати фізичне затримання осіб, які підозрюються або вчинили правопорушення на об'єкті охорони, або по відношенню до особи, яка охороняється, або охоронника чи охоронця, примусово доставляти цих осіб у приміщення охорони та негайно повідомляти про це відповідні правоохоронні органи.

2. Порушення охоронником чи охоронцем законних прав і свобод фізичних осіб тягне за собою відповідальність згідно законодавства України.


Стаття 18. Освітня підготовка та перепідготовка персоналу охорони


1. Персонал охорони отримує професійну-технічну освіту за фахом за власні кошти або за кошти суб’єктів охоронної діяльності в навчальних закладах різних форм власності.

2. Порядок та рівень підготовки, терміни щодо перепідготовки персоналу охорони визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

3. Персонал охорони зобов’язаний проходити періодичну перевірку на придатність до дій, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї та спеціальних засобів. Така перевірка здійснюється у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

4. Орган ліцензування охоронної діяльності приймає участь у здійсненні представниками центрального та місцевого органів управління освітою державного контролю за наданням освітніх послуг в галузі охоронної діяльності.

5. Навчальні заклади мають право залучати фахівців органу ліцензування охоронної діяльності на договірній основі до проведення навчального процесу та прийому іспитів.


Стаття 19. Соціальний та правовий захист персоналу охорони


1. Персонал охорони підлягає обов’язковому страхуванню за рахунок коштів юридичної особи, працівником якої він є, на випадком загибелі, каліцтва або іншого ушкодження здоров’ю у зв’язку з виконанням покладених на нього функціональних обов’язків.

2. Опір, погроза або насильство відносно персоналу охорону, який виконує покладені на нього функціональні обов’язки, тягне за собою відповідальність згідно закону.

3. З метою захисту інтересів персоналу охорони суб’єкти охоронної діяльності мають право створювати неприбуткові спілки та асоціації.


Стаття 20. Відповідальність персоналу охорони


1. Охоронник чи охоронець в межах повноважень, наданих цим Законом, іншими законодавчими актами, а також договором, під час здійснення заходів охорони самостійно приймає рішення і несе за свої дії або бездіяльність відповідальність згідно із законодавством.


Розділ V. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВИХ СОБАК


Стаття 21 Умови і межі застосування персоналом охорони заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак


1. Під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів з охорони майна та фізичних осіб персонал охорони має право застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, якщо інші заходи не привели до припинення правопорушення або виконання правопорушником законної вимоги персоналу охорони.

2. Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак дозволяється тільки після попередження про намір їх застосування. Заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися без попередження лише в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю фізичних осіб чи персоналу охорони або раптового нападу із застосуванням зброї. Вид спеціального засобу чи зброї, час початку та інтенсивності їх застосування визначаються з урахуванням ситуації, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

3. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, а також проти осіб, які відповідно до законодавства України є носіями спеціального статусу недоторканності, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю фізичних осіб, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору.

4. У разі якщо неможливо уникнути застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак, їх застосування не повинно перевищувати меж необхідної та крайньої оборони і має обмежуватися заподіянням мінімальної шкоди здоров’ю правопорушників. У разі заподіяння такої шкоди персонал охорони забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.

5. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, використання службових собак та наслідки працівник охорони в письмовій формі доповідає своєму безпосередньому керівнику, який у свою чергу повідомляє про це орган внутрішніх справ, орган управління, власника.


6. Перевищення меж необхідної та крайньої оборони, вчинене внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

7. Персонал охорони зобов’язаний виконувати заходи з охорони майна у форменому одязі із знаками розрізнення, що визначають його приналежність до визначеного суб¢єкта охоронної діяльності.

8. Зразки форменого одягу персоналу охорони суб’єктів охоронної діяльності, що здійснюють діяльність на підставі ліцензії, погоджуються Міністерством внутрішніх справ України.

9. Перелік майна та фізичних осіб, що можуть охоронятися з вогнепальною зброєю суб’єктами охоронної діяльності, її види, типи, моделі та кількість визначаються Кабінетом Міністрів України.

10. Види, типи, моделі та кількість спеціальних засобів, що можуть застосовуватися персоналом охорони під час здійснення охорони майна та фізичних осіб визначаються Кабінетом Міністрів України.

11. Порядок придбання, обліку, схоронності та носіння вогнепальної зброї та спеціальних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.


Стаття 22. Застосування заходів фізичного впливу

1 Персонал охорони під час охорони майна та фізичних осіб з метою самозахисту, захисту об’єктів, життя та здоров’я фізичних осіб від протиправних посягань, затримання правопорушників і припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам має право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, якщо інші способи цього не забезпечили.


Стаття 23. Застосування спеціальних засобів


1 Персонал охорони під час охорони майна та фізичних осіб має право застосовувати спеціальні засоби в разі:

- захисту фізичних осіб і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров’ю;

- відбиття нападу на об’єкти, що охороняються.


Стаття 24. Використання службових собак


1 Персонал охорони під час та в місцях виконання заходів з охорони майна має право використовувати службових собак, що пройшли відповідне дресирування, лише для виявлення:

1) проникнень (спроб проникнень) на об'єкти, що охороняються;

2) осіб, які незаконно перебувають на об'єктах, що охороняються;

3) вибухових пристроїв, вогнепальної зброї та бойових припасів до неї чи інших небезпечних речовин за переліком, що визначається спільно Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України і Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.


Стаття 25. Застосування вогнепальної зброї


1. Персонал охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення охорони майна та фізичних осіб, як крайній захід має право застосовувати вогнепальну зброю в разі:

- відбиття нападу, що здійснюється шляхом насильницького незаконного вторгнення озброєною особою або групою осіб на об’єкти, що охороняються;

- захисту фізичних осіб від нападу, що безпосередньо загрожує їхньому життю та здоров’ю;

- відбиття нападу на персонал охорони, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека;

- затримання осіб, які чинять збройний опір, а також озброєних осіб, які погрожують застосуванням зброї, вибухових та інших пристроїв, якщо це загрожує життю і здоров’ю фізичних осіб.

2. Персонал охорони має право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю фізичних осіб.

3. Персоналу охорони забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю в місцях значного скупчення людей, якщо це може призвести до заподіяння шкоди життю і здоров’ю сторонніх осіб.


Розділ VІ. ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ

Стаття 26. Взаємодія суб’єктів охоронної діяльності з правоохоронними органами України


1. У разі необхідності, суб’єкти охоронної діяльності можуть залучатися до проведення заходів з охорони правопорядку та боротьби із злочинністю спільно з підрозділами органів внутрішніх справ України у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Межи такої взаємодії не повинні порушувати зобов’язання суб’єктів охоронної діяльності по договорах щодо надання послуг з охорони.

2. Питання покриття матеріальних витрат на забезпечення участі в означених заходах визначаються Кабінетом Міністрів України.


Розділ VІІ. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ


Стаття 27. Державний контроль за охоронною діяльністю


1. Державний контроль у сфері охоронної діяльності – здійснення державою, в особі відповідних органів державної влади, комплексних заходів щодо впорядкування та нагляду за провадженням охоронної діяльності суб’єктами охоронної діяльності, а також припинення та запобігання зловживань і правопорушень у цій сфері.

2. Контроль за провадження охоронної діяльності, у тому числі з використанням вогнепальної зброї здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, інші центральні органи виконавчої влади та підпорядковані їм органи та підрозділи.

3. Особи, уповноважені здійснювати контроль за здійсненням охоронної діяльності, а також використанням вогнепальної зброї, вправі вимагати в межах своєї компетенції від суб'єктів охоронної діяльності надання відповідних документів та одержувати в письмовій і усній формі інформацію, необхідну для виконання контрольних функцій.

4. Міністерство внутрішніх справ України надає роз’яснення щодо застосування цього Закону, а також законодавчих та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання.


Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом.